8 Янв, 2010

Опубликовано feenords в Блог | 3 комментария

З Днем Народження, Льоль!

Льоль, сьогодні незвичайний День. Сонечко піднялося завчасно, пташки заспівали під вікном симфонію Глюка, а кіт встиг стягнути курячі філе. Але це не повинно дуже тебе хвилювати в цей день. Треба берегти емоції. І хай на вулиці мінус 35, і личко замерзне через 5 хвилин, що вже складно буде розібрати де привітна, а де просто незадоволена усмішка, але все таки прояв хоч якихось емоцій у бік твоїх близьких — вже великий подарунок для нас. У свою чергу, всі ми готуємо тобі щось, що, здається, повинно увійти до твого життя і супроводжувати тебе завжди, нагадуючи про сьогоднішній день і зігріваючи твою душу невимовним теплом.

Так, кудись мене на узагальнення потягнуло. Виправляюся...

Ми знайомі трохи більше двох років. За цей короткий термін (відносно короткий, все ж таки) ми дуже подружилися, знюхалися, і тому подібне. Я завжди вважав і вважатиму тебе практично найближчою людиною. Адже правда, як можна не любити таку Лапулечку? *Тут став білим і пухнастим. Хоча... Куди вже більше.* Коли знаходишся поряд з тобою — настрій, навіть якщо воно і було зіпсоване, невблаганно росте. А про те, що ти найпозитивніша людина, яку я знаю, взагалі промовчу. *Ой, сказав.* Я не майстер виголошувати промови, тому скажу наступне. Ти встигла стати частинкою мене, частиною моєї сім'ї. Встигла багато чому навчити. І ще більшому навчиш, не хвилюйся. А то поки писав попередні рядки, у мене склалося враження, що я прощаюся з тобою. =) Не бажатиму тобі успіхів усіляких, багатства невимовного, здоров'я багатирського, — я люблю тебе таку, яка ти є . Незвичайна людина в звичайному світі. Це найцінніше. Мені дуже пощастило, що я зустрів тебе. Моє чуття не підвело мене, коли я вступав до нашого університету, на наш факультет, на нашу спеціальність. Я ще за декілька років до цього знав, куди хочу піти. Мабуть не просто так. Доля. =) Навіть якщо я і не повністю вірю в неї. Але ти ж віриш?.. Це найголовніше. Все добре...

«Люблю, цілую, сумую, подарунок дам :d все. Кінець. :)» © me.

PS: Ти ж у мене просунута мадемуазель. А передовим дівчатам потрібні передові технології. Сайтоблог тобі в допомогу. Не лякайся, все дуже просто, ти розберешся, я знаю і вірю в тебе. =)

Лёль, сегодня необыкновенный День. Солнышко поднялось раньше времени, птички спели под окном симфонию Глюка, а кот успел стащить куриную грудку. Но это не должно тебя в этот день сильно волновать. Надо экономить эмоции. И пусть на улице минус 35, и личико замерзнет через 5 минут, что уже сложно будет разобрать где приветливая улыбка, а где просто недовольная ухмылка, но всё же проявление хоть каких-то эмоций в сторону твоих близких — уже большой подарок для нас. В свою очередь, все мы готовим тебе что-то, что, кажется, должно войти в твою жизнь и сопровождать тебя всегда, напоминая о сегодняшнем дне и согревая твою душу неописуемым теплом.

Так, куда-то меня на обобщение потянуло. Исправляюсь...

Мы знакомы уже два с лишним года. За этот короткий срок (относительно короткий, всё же) мы очень подружились, снюхались, и тому подобное. Я всегда считал и буду считать тебя практически самым близким человеком. Ведь правда, как можно не любить такую Лапулечку? *Тут стал белым и пушистым. Хотя... Куда уж больше.* Когда находишься рядом с тобой — настроение, даже если оно и было испорчено, неумолимо растёт. А про то, что ты самый позитивный человек, которого я знаю, вообще промолчу. *Ой, сказал.* Я не мастер произносить речи, поэтому скажу следующее. Ты успела стать частью меня, частью моей семьи. Успела многому научить. И ещё большему научишь, не переживай. А то пока писал предыдущие строки, у меня сложилось впечатление, что я прощаюсь с тобой. =) Не буду желать тебе успехов всяческих, богатства неописуемого, здоровья богатырского, — я люблю тебя такой, какая ты есть. Необыкновенный человек в обыкновенном мире. Это самое ценное. Мне несказанно повезло, что я встретил тебя. Моё чутьё не подвело меня, когда я поступал в наш университет, на наш факультет, на нашу специальность. Я ещё за несколько лет до этого знал, куда хочу пойти. Видимо не просто так. Судьба. =) Даже если я и не полностью верю в неё. Но ты же веришь?.. Это самое главное. Всё хорошо...

«Люблю, целую, скучаю, подарок дам :d всё. Конец. :)» © me.

PS: Ты же у меня продвинутая мадемуазель. А передовым девушкам нужны передовые технологии. Сайтоблог тебе в помощь. Не пугайся, всё предельно просто, ты разберешься, я знаю и верю в тебя. =)

  1. DARIA пишет:

    Я в восторге ребята)

  2. Лёля пишет:

    ты не поверишь,я тоже!!!)))Пашуля прелесть!!)

  3. Не поверите, я тоже! =)

Оставить комментарий

Вы должны быть зарегистрированы чтобы комментировать